рмо́съ:
кѡ по сху пѣшеше́ствовавъ Ізра́иль, по бе́зднѣ стопа́ми, гони́телѧ фараѡ́на ви́дѧ потоплѧ́ема, Бо́гу побдную пснь пои́мъ, вопїѧ́ше.
Поми́луй мѧ̀, Бо́же, поми́луй мѧ̀.
Ны́нѣ приступи́хъ азъ гршный и ѡ҆бремене́нный к теб Влады́цѣ и҆ Бо́гу моем: не смю же взира́ти на не́бо, то́кмѡ молю́сѧ, глаго́лѧ: да́ждь мѝ, Го́споди, ѹмъ, да пла́чусѧ длъ мои́хъ го́рькѡ.
Поми́луй мѧ̀, Бо́же, поми́луй мѧ̀.
го́ре мн гршному! па́че всхъ человкъ ѻ҆каѧ́ненъ єсмь: покаѧ́нїѧ нсть во мн: да́ждь мѝ, Го́споди, сле́зы, да пла́чусѧ длъ мои́хъ го́рькѡ.
Сла́ва оц҃у и҆ сн҃у и҆ ст҃ому дх҃у.
Безмне ѻ҆каѧ́нне человче, въ лности вре́мѧ губи́́ши: помы́сли житїѐ твоѐ, и҆ ѡ҅брати́сѧ ко Го́споду Бо́гу, и҆ пла́чисѧ ѡ҆ длѣхъ твои́хъ го́рькѡ.
ны́нѣ и҆ при́снѡ и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, а҆ми́нь.
Ма́ти Бо́жїѧ пречи́стаѧ, воззрѝ на мѧ̀ гршнаго, и҆ ѿ сти дїа́воли и҆зба́ви мѧ̀, и҆ на пть покаѧ́нїѧ наста́ви мѧ̀, да пла́чусѧ длъ мои́хъ го́рькѡ.
рмо́съ:
Нсть свѧ́тъ, якоже ты̀, Го́споди Бо́же мо́й, вознесы́й ро́гъ врныхъ твои́хъ, Бла́же, и҆ ѹ҆тверди́вый на́съ на ка́мени и҆сповданїѧ твоегѡ̀.
Поми́луй мѧ̀, Бо́же, поми́луй мѧ̀.
Внегда̀ поста́влени бдутъ престо́ли на суди́щи стра́шнѣмъ, тогда̀ всхъ человкъ дѣла̀ ѡ҆блича́тсѧ: го́ре та́мѡ бдетъ гршнымъ, въ мку ѿсыла́емымъ: и҆ то̀ вдущи, дше моѧ̀, пока́йсѧ ѿ ѕлы́хъ длъ твои́хъ.
Поми́луй мѧ̀, Бо́же, поми́луй мѧ̀.
Пра́вєдницы возра́дуютсѧ, а҆ гршнїи воспла́чутсѧ: тогда̀ никто́же возмо́жетъ помощѝ на́мъ, но дѣла̀ на҄ша ѡ҆сдѧтъ на́съ. тмже пре́жде конца̀ пока́йсѧ ѿ ѕлы́хъ длъ твои́хъ.
Сла́ва оц҃у и҆ сн҃у и҆ ст҃о́му дх҃у.
Оy҆вы̀ мн великогршному! иже длы и҆ мы́сльми ѡ҅скверни́всѧ, ни ка́пли сле́зъ и҆мю ѿ жестосе́рдїѧ, ны́нѣ возни́кни ѿ землѝ, душѐ моѧ̀, и҆ пока́йсѧ ѿ ѕлы́хъ длъ твои́хъ.
ны́нѣ и҆ при́снѡ и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, а҆ми́нь.
Сѐ взыва́етъ, Госпожѐ, Сы́нъ тво́й, и҆ поуча́етъ на́с на до́брое, азъ же гршный добра̀ всегда̀ бгаю: но ты̀, Ми́лостиваѧ, поми́луй мѧ̀, да пока́юсѧ ѿ ѕлы́хъ мои́хъ длъ.
Го́споди поми́луй.